а смысл мне быть несчастливой?
Самотність..це..
Це самозапрограмований стан настрою. Це своєрідне скупчення думок,висновків. почуттів, які твій мозок обов*язково має використати у своєрвдному порядку, аби досягти останнього левлу програми максимум "самотність".
Не має значення, що слугувало поштовхом для автоматичного завантаження цієї програми самознищення у свідомість.. Наслідки у всіх однакові, як би хтось не нкамагався це заперечити..
Сам собі кат, смішно, але факт.
Дуже жорстоко визначати самотність - "програма самознищення" по відношенню до інших почуттів, але все ж.
Я не вірю, що самотність - це почуття з вище, як кохання чи дружба, наприклад.
Самотність є негативним фактором, а майже весь негатив (у 99% випадків) є, на мою думку, чимось, що не має відношення до долі чи призначеного життя..
Ми є його творцями і вбивцями, в один і той самий час..
А, як відомо, кожна людина - це індивід, що означає, що і негатив, що створює кожна людина є абсолютно неповторним і індивідуальним..
Так, іноді здається, що одна і та сама проблема є однаковою у багатьох, але це не так.. Завжди є нюанси, які вирізняють саме твоє негативне почуття серед інших.
Тож не можна дати чітке визначення самотності як емоції.
Можна лише запропонувати свій особистий варіант означення, але далеко не факт, що його визнає інша людина... Скоріш навпаки - вона прокритикує тебе і дасть зі своєї сторони зовсім іншу назву твоєму означенню..
Не будемо розводити демагогію.
Самотність у кожного своя, власного виробництва з особливим присмаком гіркого шоколаду, притаманним лише тобі...
Для мене самотність - це те, завдяки чому можна дозволити собі тайм-аут у життєвій облозі можливостей, той стан моєї душі, який чомусь дарує натхненя, от, як зараз, у нестандартний для написання час.. у 2.30 ночі..
Це те, після чого щастя здавтиметься разів у десять більшим, а близькі люди, які насправді завжди поряд, ще ближчими і дорожчими..
Ось, що таке "моя" самотність..
Є бажання засудити - будь ласка.. Ваше право..
Не лізьте краще у "мою" самотність зі своєю...!
Це самозапрограмований стан настрою. Це своєрідне скупчення думок,висновків. почуттів, які твій мозок обов*язково має використати у своєрвдному порядку, аби досягти останнього левлу програми максимум "самотність".
Не має значення, що слугувало поштовхом для автоматичного завантаження цієї програми самознищення у свідомість.. Наслідки у всіх однакові, як би хтось не нкамагався це заперечити..
Сам собі кат, смішно, але факт.
Дуже жорстоко визначати самотність - "програма самознищення" по відношенню до інших почуттів, але все ж.
Я не вірю, що самотність - це почуття з вище, як кохання чи дружба, наприклад.
Самотність є негативним фактором, а майже весь негатив (у 99% випадків) є, на мою думку, чимось, що не має відношення до долі чи призначеного життя..
Ми є його творцями і вбивцями, в один і той самий час..
А, як відомо, кожна людина - це індивід, що означає, що і негатив, що створює кожна людина є абсолютно неповторним і індивідуальним..
Так, іноді здається, що одна і та сама проблема є однаковою у багатьох, але це не так.. Завжди є нюанси, які вирізняють саме твоє негативне почуття серед інших.
Тож не можна дати чітке визначення самотності як емоції.
Можна лише запропонувати свій особистий варіант означення, але далеко не факт, що його визнає інша людина... Скоріш навпаки - вона прокритикує тебе і дасть зі своєї сторони зовсім іншу назву твоєму означенню..
Не будемо розводити демагогію.
Самотність у кожного своя, власного виробництва з особливим присмаком гіркого шоколаду, притаманним лише тобі...
Для мене самотність - це те, завдяки чому можна дозволити собі тайм-аут у життєвій облозі можливостей, той стан моєї душі, який чомусь дарує натхненя, от, як зараз, у нестандартний для написання час.. у 2.30 ночі..
Це те, після чого щастя здавтиметься разів у десять більшим, а близькі люди, які насправді завжди поряд, ще ближчими і дорожчими..
Ось, що таке "моя" самотність..
Є бажання засудити - будь ласка.. Ваше право..
Не лізьте краще у "мою" самотність зі своєю...!
А так все-равно не понимаю...